З середи, 11 червня, по п’ятницю, 13 червня 2025 року, у штаб-квартирі NCCК відбулися 11-ті двосторонні консультації NCC між Кореєю та Японією, організовані Національною радою церков Кореї (NCCK) та Національною радою церков Японії (NCCJ). Під час зустрічей обговорювалася тема «Роль Церкви як апостола миру та примирення».
Його Високопреосвященство Митрополит Корейський та екзарх Японії Амвросій, президент NCCK, виступив із привітальним словом на церемонії відкриття, а священник Корейської Православної Митрополії, о. Ієремія Кьон-Джін Чо, член Комісії NCCK з міжнародного співробітництва та місії, взяв участь у кількох дискусіях та зустрічах.
Звернення Митрополита Корейського Амвросія до учасників 11-х двосторонніх консультацій NCC між Кореєю та Японією
(Сеул, 11-13 червня 2025 р.)
Спілкування між корейськими та японськими християнами саме по собі має величезне символічне значення, особливо цього року, коли ми відзначаємо 60-річчя з дня укладення корейсько-японської угоди.
Ми ніколи не повинні забувати, що любов і єдність християн є їхніми відмінними рисами; саме в цьому полягає християнська ідентичність. Господь сказав нам: «По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35).
Братнє ставлення християн одне до одного – це найважливіше свідчення єдності людей і народів.
Ми пам’ятаємо про колосальний вплив прикладу ранніх християн на їхніх співвітчизників-язичників, що змусило останніх говорити: «Подивіться, як християни люблять одне одного. Вони люблять одне одного ще до того, як пізнають одне одного!» Цим я намагаюся підкреслити, що саме в любові полягає наша роль як християн, які живуть у двох сусідніх країнах, де історичні причини та обставини часто призводили до конфліктів і ворожості. Наша роль може бути важливою в суспільствах, у яких ми живемо, якщо ми, християни Кореї та Японії, прагнутимемо любові та миру Христового між нами.
З гарячою любов’ю ми станемо “малою закваскою”, яка “заквашує все тісто” (Гал. 5:9), і з непохитною вірою ми зустрінемо будь-які труднощі, що виникають у наших стосунках. Кожен, хто не вірить цьому і думає, що ми не можемо вплинути на те, що відбувається, тому що нас мало і ми слабкі, повинен перечитати Діяння Апостолів та інші праці ранньої Церкви, щоб побачити, чого досягли неписьменні та слабкі рибалки Галілеї та наступні покоління християн.
Слабкі перемогли сильних і могутніх володарів свого часу. Своєю вірою у всемогутнього Христа вони «підкоряли царства, чинили правду, одержували обітниці, загороджували пащі левів, гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців» (Євр. 11:33-34).
Вони збагатили суспільства, у яких жили, та змінили стародавній світ не світською революцією, а «революцією серця». Кожен християнин починав революцію в самому собі. Він боровся спочатку за те, щоб змінити себе внутрішньо, а потім змінити і перетворити суспільство, свідкуючи своїм життям про любов, примирення, єдність, мир та справедливість. Таким чином, християни стали світлом світу і сіллю землі.
Наші країни стикаються зі спільними проблемами, такими як проблема біженців, старіння суспільства, гендерна несправедливість, відхід молоді від християнської віри, кліматичні аномалії тощо.
Як ми, як християни, можемо сприяти вирішенню всіх цих великих і серйозних проблем? Як Церкви Кореї та Японії можуть працювати разом для того, щоб мир, справедливість та істина восторжествували між двома країнами та в Північно-Східній Азії, навіть в епоху ШІ?
Зразком для нас мають бути ранні християни. І ми сьогодні, якщо ми рішуче прагнутимемо здійснити «революцію серця», якщо ми будемо жити у Христі, то ми сприятимемо єдності та любові між нашими двома країнами не на основі нестабільних економічних і геополітичних інтересів, які змінюються з часом, а на основі незмінного «каменя віри» та «нової заповіді» (Ін. 13:34) любові.